Епітафії мамі

Рідна мама, без тебе світ
Навколишній — сирота.


Я чую голос твій,
І ти зі мною,мамо.
Память завжди зігріє,
Душа не спопеліє,
І серце не згорить.


Пройдуть роки,та ми не забудем
Материнської ласки і тепла,
І повік,мамо, в пам’яті буде
Те почуття, що ти нам дала.


Пішли з життя Ви,мамо, рано,
І біль, в серцях лишили нам.
Не загоїться велика рана
Онукам , дочці і синам.


Як рано Ви пішли від нас,
Лишили смуток всій родині.
Навіщо Бог прислав той час,
Коли закрились очі материні?


Поглянь, матусю дорога,
Як гарно навкруги,
А чорна стрічка обвила
Твої дві сироти — дочки.


Мамочка ніколи не вмирає —
Її тільки поруч немає.


Тут, в могилі під хрестом
Спить матуся вічним сном.
Душа болить, а серце наче
Часом болить, а більше плаче.


У журбі ми кожну хвилину
Твоє згадуєм світле ім’я.
Спи спокійно,наша люба
Дружина і мамо,
Нехай легкою буде земля.


Мамо, ти не померла,
Ти просто з нами не живеш.


Мамо, ти назавжди в наших серцях.


Матусю рідненька,наше сонечко ясне,
Як рано погасла зірка твоя.
За тобою сумують онуки, дочка,
Вся наша велика сім’я.


Учила нас ти , мамо, з Богом жить,
Учила нас усіх людей любити,
Учила смерті не боятись,
Бо смертні люди — то зірки повсюди,
Які сіяють безліч літ.


Як любила ти життя…
Та в день осінній в твоїх очах
Промінчик сонця згас.
Цей день для нас гіркий, нещасний,
Хвилина ця важка, сумна…
В скорботі тихій, у німім жалю
Ми не забудем матінку свою…


Над тяжкою печаллю
Мовчали квіти,
Над тяжкою печаллю
Не співають солов’ї.
Тільки в світі сильна,
Незгасна вона,
Всіх живих — жива
Материнська слава твоя.


Як Ви , матусенько, навік пішли від нас,
Промінчик лагідності і доброти погас.


Куди пішла ти ,мамо мила,
Ти сиротами нас лишила.
Як сонця промінь ясний згас,
Хто ж приголубить, втішить нас.


Ми низько голови схиляєм,ненько,
Перед тобою, наша рідненька,
Перед тобою, наша єдина.
Для нас найдорожча ти в світі людина.


Мила, добра, ніжна мама,
Кращий порадник і вірний друг,
Жити без тебе
Пусто і гірко стало навкруг.


В той день, коли весна буяла,
А серце так хотіло жить,
Тебе, матусю, в нас не стало,
І ми не в силах щось зробить.


Тяжко, важко в світі жити,
Як мами немає.
Плаче серце, плачуть очі, а сонце сіяє.


Наче камінь від скали
Громом відірвало,
Так тебе від нас матусю
Навіки забрало.


Дорогенька наша мамусю,
Сумно нам без тебе —
Не прийдеш більше до нас,
Тільки ми до тебе.


Обгорнута смутком ця рідна могила,
В якій незабутня матусенька мила.
Гіркою сльозою вмиваючи квіти,
Схилились в печалі зажурені діти.


Будуть троянди цвісти рік у рік,
І сонечко буде світити весь рік,
Лиш люба матуся не встане до нас.
Ох,мамо! Ох, мамо! Як хочемо Вас!


Було так добре,радісно нам жити,
Коли були ви,мамо,разом з нами.
Ніхто в житті не зможе замінити
Хорошої та люблячої мами.


Світла пам’ять дорогій людині — нашій мамочці.


Спи, наша рідна,
Спи, дорога.
В наших серцях
Ти вічно жива.
Люба мамо наша.


Тихо, віти, не шуміть,
Нашу маму не будіть,
Бо під цим важким хрестом
Спить мамуся вічним сном.


Тихо ,дерева,листям не шуміть.
Ненька спить,ви її не будіть.

Comments are closed.