Епітафії доньці

Серця в нас розбиті, доню,
Втрата без міри важка.
Рано ти землю покинула,
Пташечко наша ясна.


Немає горя більшого на світі
Коли від нас навік відходять діти.


Тихо, гілки ,не шуміть,
Дитя моє не будіть.


Думка спить і серденько спочило.
Я дивлюсь на обличчя твоє.
Так мало сонечко тобі світило,
Найдорожче дитятко моє.


Сльозам немає границі
І жалю немає кінця,
Щоб долю оплакати твою,
Наше ти миле дитя.


Твої вуста ще не сказали мамо,
Ти навіть не відкрила букваря.
Кохана, ти прожила дуже мало,
Не встигла й обійняти татуся.


Дорогій донечці, сестричці
від вічно сумуючих рідних і близьких.


Спи спокійно,наша доню,
Сумно нам без тебе.
Ти до нас вже не прийдеш,
Тільки ми до тебе.


Як чорний ворон налетіло горе,
І чорна хмара нам закрила все.
Тебе, рідненька, в землю поховали.
Як важко,донечко, без тебе.


Раптова смерть квітучу юність перервала…
І чорною стрічкою обвела твоє ім’я.
Вічно сумуючі мати,батько, рідні.


О, святая, рідна земле,
Пести цю дитину,
Що навіки оставила
В печалі родину.


Пішла від нас ти, рідна доню,
Життя дало лиш 12 літ,
І замість щастя ,радості, любові,
Дало холодний цей граніт.


Дорога наша донечко,
Так мало ти жила —
І нам на спомин про себе
Діти, внуки лишила.


Хай зігрівають твою домовину
Сонечко вдень, а місяць в ночі.
Спи спокійно наша доню —
Вічна і добра пам’ять навік.


Люба донечка ніколи не вмирає.
Тільки жити разом — не живе.


Ти сходу сонця не діждалась,
Закрила очі назавжди.
Тебе ми любим ,пам’ятаєм.
За все нам ,донечко, прости.


Дочка не померла,
вона перестала бути поруч з нами.


Донечко наша мила,
Як мало ти прожила,
А по собі біль і сльози ти лишила.


В той день, коли весна буяла,
А серце так хотіло жить,
Тебе у нас ,донечко, не стало,
І ми не в силах щось зробить.


Дорога наша донечка, і сестричка, і кохана.
У вічному горі і смутку твої рідні.


Дівчинко наша кохана, біль непоправна.
Пам’ять в серце тебе кожної хвилини приносить, як ехо…


Час не загоює рани,
З нами ти ,доню, навік:
В цьому весняному квіті,
В люблячих наших серцях.


Хто відповість нам ,для чого
Землю покинула ти?
Молимо Господа Бога
Душу твою берегти.


Донечко наша, голубонько мила.
Що ж та доля з нами зробила?
Наше сонечко погасила,
Сльозами й горем батьків наділила.


Дорога наша ластівка, де ти?
В яких краях літаєш?
Звертай до нас , ми завжди чекаємо на тебе.

Comments are closed.